вівторок, 29 грудня 2020 р.

Одного дня малюк пішов до школи, або як формувати особистість учня ...


Helen Buckley, The Little Boy

Переклад з англійської Є. Пашивої 


Одного дня малюк пішов до школи.

Він був маленький, а вона — велика.

Та двері в клас вели уже знадвору,

А добрий вчитель на порозі кликав.

Навколо всі раділи і всміхались,

І школа завелика не здавалась.

І став малий щасливим, як ніколи.

Він був малюк. І він пішов до школи.

Одного ранку вчитель каже:

«Діти, сьогодні з вами будем малювати».

Малюк подумав: «Добре. Небо, квіти.

Я вмію все: корів, трамвай, курчата!

І тигра, й левів, і човни, і брата.

Дістану фарби й буду починати».

І був малий щасливим, як ніколи.

Бо він — малюк. І він прийшов до школи.

Та малюка спинив учитель: «Стій-но!

Іще не час. Не всі підготувались».

Малюк спинив свої уяви мрійні.

І зачекав. Так довго, як здавалось.

«А зараз, починаймо, — каже вчитель. —

Сьогодні малювати будем квіти!»

Малюк подумав: «Добре. Квіти — вмію!

Я намалюю дивну: жовто-синю!!!»

Та вчитель знов його спинив: «Стривай-но!

Я покажу, як треба малювати

Дивись уважно. Фарби

підбирай-но.

Ну ось. Тепер всі можуть починати».

Малюк поглянув і подумав: «Нене,

Це ж просто квітка. І стебло зелене!

Червона. Нецікава і звичайна».

Його ж була — чарівна,

дивна, файна.

Та він промовчав. Не сказав нічого.

Про те, що в нього краща набагато.

Перегорнув сторінку. І почав ізнову.

Просту червону квітку малювати.

Так, як на дошці показав учитель.

Так треба. То про що жаліти?

Він і не вмів пручатися ніколи:

Він же—малюк, який прийшов

до школи.

На другий день приніс учитель глину.

І каже дітям: «Будем щось ліпити».

Малюк подумав: «Добре». Вибрав синю

Й почав в руках шматочок розминати,

«Ліпити вмію я слонів, мишей, машини,

І змій страшних, і ягоди ожини...»

І був малий щасливим, як ніколи:

Бо він — малюк, і він прийшов до школи!

Та малюка спинив учитель: «Стій-но!

Іще не час. Не всі

підготувались».

Розвіяв знов його уяви мрійні.

Малюк чекав. Знов довго,

як здавалось.

«А зараз, починаймо!» — каже вчитель. —

Сьогодні посуд будемо ліпити».

Малюк подумав: «Чашку і сулію,

Велику ложку — посуд: я це вмію!»

Та вчитель каже: «Всі іще чекайте.

Сьогодні миску будемо ліпити».

Малюк подумав: «Добре. Всі ж бо знайте:

Таку зліплю, що

бити-нерозбити!

Я форму їй зроблю чудову,

Таку ти не зустрінеш знову,

І розфарбую кольором

небесним,

І вийде дивна мисочка чудесна!»

Та вчитель зупинив: «Малюк, куди ти?

Чекай іще, дивись сюди уважно:

Я покажу вам, миску як ліпити».

І показав. Повільно і поважно.

Малюк поглянув і подумав:

«Нене, Така проста. Глибока і зелена.

Порожня. Нецікава і звичайна...»

Його ж була — чарівна, дивна, файна.

Та він промовчав. Не сказав нічого

Про те, що в нього — ніде правди діти —

Багато краща. Всі зім'яв. І знову

Глибоку мисочку почав ліпити.

Таку, яку їм показав учитель.

Так треба. То про що жаліти?

Він і не вмів пручатися ніколи:

Він же—малюк, який прийшов до школи.

Малюк навчився всіх чекать терпляче,

І все робити так, як каже вчитель.

Він більше не малює так, неначе

Чарівні звірі бродять в дивних квітах.

Так сталось.

Та одної днини

Змінились плани у його родини.

І в інше місто, до нової школи

Пішов малюк. В тривозі, як ніколи.

До класу двері не вели знадвору.

Були великі сходи. Потім —зала,

А потім знову вниз, по коридору,

І вже у клас. Це трішечки лякало.

Та знову всі раділи і всміхались,

І школа завелика не здавалась.

І став малий слухняний, як

ніколи.

Він був малюк. І він прийшов до школи.

І новий вчитель знову каже: «Діти,

Сьогодні з вами будем малювати!»

Малюк продовжував собі сидіти.

Подумав: «Добре». І почав чекати.

Питає вчитель: «Ти чого?». — «Чекаю.»

Що будеш малювати?

Я не знаю, ви не сказали.

Ти малюй, що знаєш.

Якими кольорами?

Як бажаєш!

— Якщо всі намалюють

однаково,

Як я дізнаюсь, де чия робота?

А так — всі різні: весело й чудово!

Бери ж бо фарби й починай сторінку!»

Малюк не знав, що буде малювати,

Боявся ще раз вчителя спитати.

Намалював. І не подумав:

«Нене!»

Червону квітку. І стебло зелене.

Звичайну квітку. Сумно, як ніколи.

Одного дня малюк пішов до школи.

 


Немає коментарів:

Дописати коментар