понеділок, 22 лютого 2021 р.

Міднародний день рідної мови і я ...

Міжнародний день рідної мови... 
Для мене рідною є українська мова. Уникаючи пафосу, міркувала про роль мови у моєму житті. Завдяки мові відчула сповна щастя бути донькою, онукою, хрещеницею, племінницею, сестрою, подругою, однокласницею, одногрупницею, колегою, клієнткою, пацієнткою, вірянкою, дружиною, невісткою, зовицею, братовою, матір'ю, тіткою, хрещеною, свекрухою, свахою, бабусею тощо... Та з-поміж таких обов'язків спорідненим є, звичайно, учитель української мови і літератури. Спочатку вчилася сама, згодом учила - від 5 до 11 класів, один-два роки, кілька місяців чи кілька уроків під час заміни... Учила пізнавати таїну і чарівність Українського Слова. Учні по-різному проявляли інтерес до словесності. Хтось був вдячним під час навчання, хтось - трохи згодом, а хтось - через багато років. Чому? Кожен, керуючись своєю системою цінностей, усвідомлює роль мови у своєму житті відповідно до життєвих обставин. Як приємно сьогодні, йдучи на роботу, чути оклик на ім'я і по батькові від колишніх учнів... Або ж, відпочиваючи у парку, зустріти батьків своїх учнів... Або ж, зайшовши у магазин, у продавцеві пізнати чи учня, чи батьків. А у бібліотеці, лікарні, транспорті, гостях.. А коли спілкуєшся зі знайомим і бачиш поруч, як паркується авто... Ба, та це мій учень... Таких щасливих митей чимало, після кожної зустрічі приємні враження від подячних слів. А тепер з кожного великого міста знаєш бодай одну людину - методиста-колегу... У кожному райцентрі області - кількох методистів, тепер консультантів... А з кожного ЗЗСО області - учителів словесників. Скільки нового, незрозумілого вдалося пізнати з української мови, скільки митей спілкування з колегами, держслужбовцями політиками, лінгвістами... І дня немає, якщо не знайдеш у словнику чи не почуєш щось цікавеньке, бо мова - то пишний сад... З появою комп'ютера почали "ксерити", "грузити", "скидати"... З часом усвідомили, що ці дії - це ксероксування, завантаження, надсилання ... А що нас очікує у майбутньому!? Отож українська мова подарувала мені можливість щомиті насолоджуватися щемливо-зворушливими барвами життя - відчути миті щастя і смутку, надбання і утрати, зцілення і болю, віри і зневіри, оптимізму і відчаю, спілкування і мовчанки... Я ж професійно продовжую пізнавати українську мову і хоч у якийсь спосіб причетна до пізнання її учнями, їхніми батьками, колегами, родичами, сісідами... Отже, свято рідної мови триває не лише у Міжнародний день рідної мови, а цілий рік, точніше щороку, як тільки Всевишній обдарував мене можливістю чути, говорити, читати і писати!

Немає коментарів:

Дописати коментар