Багато що не так. Але не стільки з самим поетом. А з місцем "найголовнішого класика" для всіх народів колишньої імперії. Це вирішував не читач, а партійний чиновник. У Львові пам"ятник Шевченку, приміром, за 50 років совєтської влади так і не поставили. А Леніну, Галану та іншим вурдалакам - будь ласка.
Аналогічно й пам'ятник Пушкіну у Тернополі. Комуністи його поставили не тому, що місцеві мешканці дуже того хотіли. Ні, їх про це не питали. А тому, що вєлікій русскій...
Пушкін і Гагарін у назвах топонімів - це відверте знущання над здоровим глуздом. Це маркування міських просторів русскім, що дорівнює витісненню на маргінес локального чи всеукраїнського. Цифри промовляють самі за себе.
Немає коментарів:
Дописати коментар