четвер, 1 вересня 2022 р.

У рамках академічної свободи можливі варіанти системи оцінювання у 5 класі НУШ, зокрема формувального


П'ятнадцять технік формувального оцінювання навчальних досягнень учнів 5 класу на уроках словесності

Двадцять вправ формувального оцінювання навчальних досягнень учнів 5 класу на уроках словесності

Наказ Міністерства освіти і науки України від 01.04.2022 № 289

Оцінювання у 5 класі НУШ

Презентація. Оцінювання у 5 класах НУШ

Дорожня карта учителя мовно-літературної освітньої галузі: інструментарії оцінювання

З досвіду роботи педагогічних працівників, які пілотували навчання у 5 класі упродовж 2021/2022 навчального року

 

“Зазвичай було так: спочатку діти хочуть високі оцінки, а потім – стати кимось, аби заробляти хороші гроші. Втім, я помітила, що в тих, хто прийшли з НУШ, змінилася мотивація. Вони кажуть: “Я хочу стати лікарем, аби приносити користь людям”, – зауважує директорка опорного закладу “Академічний ліцей” Скадовської міської ради, що на Херсонщині, Анна Соценко.

“Нова українська школа” поговорила з Анною Соценко, директоркою Київської школи №5 Світланою Олексюк і директоркою Золочівської “Школи радості” (Львівщина) Яриною Сухецькою про те, як організоване оцінювання в пілотних 5-х класах НУШ і чому.

Далі – пряма мова.

 ЯК ШКОЛИ ОРГАНІЗУВАЛИ ОЦІНЮВАННЯ Й ЧОМУ?

Київська школа: “Нам знову пропонують ввести бальне оцінювання”

Світлана Олексюк: Ми заздалегідь визначили, що в пілотних 5-х класах НУШ підтримуватимемо формувальне та рівневе оцінювання. Адже має логічний вигляд – продовжити підходи, випробувані практикою попередніх років.

Утім, уже тричі отримували пропозиції від МОН, які абсолютно суперечать засадам реформи. У вересні нам запропонували ввести бальне оцінювання, бо цього, мовляв, хочуть батьки.

Крім того, на 50 сторінках документа, який нам пропонують (пропозиції МОН, як проводити оцінювання, – ред.), результати навчання визначені дивно й не відповідають Державному стандарту базової середньої освіти. Розумієте, 5 клас  це адаптаційний період середньої школи. Думаю, може йтися тільки про поступове запровадження бального підсумкового оцінювання. Наприкінці року зробимо висновки.

Нині ми ухвалили компромісне рішення й вирішили зробити так: бальне оцінювання  тільки семестрове й лише за трьома предметами: українська й англійська мови та математика. Решта – рівневе та формувальне оцінювання.

До способів формувального оцінювання додали власну розробку: карту успіху. Вона має вигляд путівника. Йдеться про бажані результати навчання, різні досягнення, також дитина може сама себе оцінити. Карта успіху працює також за QR-кодами.

Словом, за змінами на карті цікаво спостерігати батькам і дітям. Якби 10-річній мені таке показали, я була б щаслива. Ми будемо готові показати нашу розробку, якщо визначимо, що апробація успішна, та коли вдосконалимо первісні задум і вигляд.

Перший семестр ми закінчили зустрічами вчителів і батьків, батьківськими орієнтаціями. Призначили ранковий і вечірній час, аби перед роботою чи після батьки могли зустрітися з усіма вчителями. Батьки побачили портфоліо своєї дитини, отримали свідоцтво досягнень за перший семестр, могли обговорити з учителями все, що стосується навчання їхніх дітей.

Ми організували зустріч, аби зрозуміти, як рухатимемося далі, де нам потрібна допомога. Також для того, щоби дати можливість батькам і вчителям спокійно піти в новий рік. Адже загальних батьківських зборів у нас давно немає.

 

Школа на Херсонщині: “Ми – за формувальне оцінювання”

Анна Соценко: Наша команда вирішила провадити формувальне оцінювання в 5-х класах упродовж першого семестру. Учителі використовують різні техніки відстеження траєкторії учнів до навчальних цілей. Змінилися підходи до оцінювання – педагоги не використовують частку “не”. Себто жодних негативних суджень чи критики. Натомість діагностують сфери, які треба покращити, і допомагають зробити це.

На мою думку, формувальне оцінювання – найкраще, бо воно не травмує дітей, не вбиває бажання навчатися й розвиватися. Це той різвид оцінювання, який спонукає, мотивує, дає можливості. У традиційній школі ми спостерігаємо, як дитина боїться відповідати, бо може помилитися, а ця помилка автоматично впливає на загальний бал. Діти 5-х класів НУШ не бояться відповідати чи помилятися.

Ось вам ситуація: якось у нас був моніторинг якості навченості, який проводили поважні інструктори. Й от заходить інструктор в один із класів НУШ і каже: “Діти, не бійтеся, почувайтеся вільно”. А діти дивляться на нього й навіть не розуміють, про що йдеться. Тоді вчителька каже: “Знаєте, це якраз ті діти, які нічого не бояться”. Це дорослим треба в них повчитися.

Тож ми вирішили зробити безболісний перехід до бального оцінювання. Два місяці другого семестру ми здійснюватимемо рівневе оцінювання, аби подивитися, як діти на нього реагуватимуть. І я не впевнена, що ми таки дійдемо до бального оцінювання до кінця року. Буде видно з відгуків дітей, чи запроваджувати бальне оцінювання цього року, чи наступного.

Головне слово, яке ми використовуємо в цьому випадку, – “досягнення”. Адже формувальне оцінювання підтримує впевненість учнів у тому, що кожен із них здатен покращити свої результати. Оскільки учням наводять приклади того, що від них очікують. А справа вчителя – відзначити цей навчальний поступ підтримкою, дружнім словом або поглядом, бути поруч з учнем і вести його до успіху.

НУШ – це школа нових можливостей, де все працює так, аби підтримати дитину, щоби кожен учень був у центрі уваги.

 

Школа на Львівщині: “Ми спробували перейти на бальне оцінювання й розуміємо: можливо, не треба було”

Ярина Сухецька: Ми хотіли, щоби формувальне оцінювання було основним у пілотних класах. Попри це, з бажання чи підказки батьків систематизувати результати навченості вчителі старшої школи таки вирішили, що будуть виставляти бали учням 5 класів.

Тому зробили так: у вересні не оцінювати взагалі, у жовтні – паралельно запроваджувати рівневе оцінювання, пояснюючи критерії, розповідати дітям, яким балам відповідають ті чи інші рівні. Зрештою, у листопаді–грудні 5-ті класи перейшли на бальне оцінювання.

Наприкінці півріччя ми провели батьківські збори (на жаль, онлайн), пояснили батькам критерії й розповіли, що з ними ознайомлені діти. Звісно, нам бракувало очної зустрічі. Тоді можна було б розділити батьків на групи, дати якісь завдання, щоби вони на практиці зрозуміли, про що йдеться.

Свідоцтво досягнень майже не змінювали. Залишили характеристику навчальних досягнень, але не записували “сформовано / формується”, а вирішили писати “виявляє інтерес до навчання”. Отже, якщо дитина в певній галузі виявляє особливі досягнення, ми писали, наприклад, “виявляє інтерес до навчання з предметів гуманітарного циклу”, “висловлює свою думку на уроках “пізнаємо природу”, а не на математиці”.

Наприклад, “з української мови сприймає усну інформацію, взаємодіє, сприймає письмові тексти, письмово взаємодіє” й загальна оцінка результатів навчання за результатами діагностувальних робіт, які дитина виконувала за кожною темою. Кожен учитель відзначає свій предмет у кожної дитини – і свідоцтва діти отримують наприкінці півріччя. Тобто так батькам зрозуміло, у якій галузі дитина вправна.

Також ми вирішили, що якщо за перший семестр у дитини 9 балів, а за другий – 6, то за рік можемо вивести 6, а не середнє арифметичне. Будемо дивитися: прогресує чи регресує дитина. І навпаки: якщо в першому семестрі було 6, а в другому – 9, і ми бачимо прогрес, то річну оцінку можемо виставити 9. Аби тільки в дитини було бажання вчитися.

Втім, коли в листопаді-грудні ми отримали свідоцтво досягнень, закралася думка, що не треба було переводити дітей на бальне оцінювання. Річ у тім, що діти не розуміють, що це – їхній підсумковий результат. Цим дітям важливе сьогодні: “Сьогодні я вивчив”, “Сьогодні я хочу захистити цей проєкт – й отримати формувальну оцінку”.

Нещодавно ми поспілкувалися про це з учителями й вирішили, що наступного року таки не оцінюватимемо перший семестр [у пʼятикласників]. А можливо, добре не оцінювати і другий семестр 5 класу й загалом 6 клас. Вони ще діти. От у 7 класі починаються фізика, географія… Можливо, тоді варто переходити на оцінювання. Словом, у нас ще багато знаків питання. Можливо, у березні наша думка зміниться.

Те, що дуже важливо: батьки сприймають оцінку не як результат досягнення, а як результат покарання. Виходить, насамперед нам треба виховувати батьків. Адже це вони кажуть дітям: “Чому ти не зміг, не довчив, чому така оцінка?”.

 

ЯКІ ВИКЛИКИ ТА ЩО РОБИТИ З ОЦІНЮВАННЯМ?

Світлана Олексюк: Освітній процес у НУШ відрізняється від традиційного навчання. Тому запроваджувати бальне оцінювання після переходу до 5 класу поспіхом, без пояснень принципів та критеріїв оцінювання – недоречно.

Усі процеси, які стосуються дітей, мають бути поступовими, зрозумілими всім учасникам освітнього процесу. Нам варто навчитися цілепокладання, будувати освітні траєкторії, визначати проблеми та йти далі. Відчутно, що дітям це потрібно.

Дорослим треба припинити практику непродуманих рішень, запровадження недоведених методів, хаотичних та поспішних новацій. Керівництву проєкту варто збирати та надавати учасникам перевірені дані, розповідати про ідеї, які працюють на якісний результат. Будь-які пропозиції мають бути вивчені, практично випробувані, мають бути зроблені висновки. Для цього нам усім потрібні час і реальна підтримка МОН.

 

Ярина Сухецька: У НУШ ми перейшли до діяльнісного і практичного методу. Наприклад, з мистецтва вирішили здебільшого працювати з проєктами, де могли б побачити успіхи дітей, учителі почали краще комунікувати між собою. Але це набагато складніше, ніж у початковій школі. Адже поки ми не бачимо, до чого йдемо і які очікувані результати.

До того ж є кілька конкретних проблем. Як-от формувальне оцінювання відбувається щодня: і в записах у зошиті, й усно, але загальних критеріїв і даних про це немає. Для кожної дитини це дуже індивідуально.

Так, кожну дитину треба закликати до себе й розказати їй, що з її навчальним поступом. Це справді потребує багато часу. У початковій школі вчитель один, а тут ти приходиш на один урок – і треба оцінити 25 дітей. Тому вчителі намагаються кілька уроків звертати увагу на одну дитину, а тоді кажуть їй, з чим попрацювати, що підтягнути.

ми навчилися методом спроб і помилок.

Ще одна проблема: мистецтво й музику читають різні вчителі, а треба вивести одну оцінку. Але ж є діти, які люблять співати й не люблять малювати. Так, двоє вчителів обговорювали досягнення кожного учня, спілкувалися й виставляли середню оцінку.

Окрім усього, … ми хочемо, але не можемо очно зустрітися з батьками, зрозуміти, які в дітей були емоції після свідоцтва досягнень, що подобається, а що ні. Нині кожен учитель у нашій школі у вільному плаванні.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

 


Немає коментарів:

Дописати коментар